Необхідні вимоги виробництва
Бетонна основа рідко використовується як фінішне покриття у зв’язку з не відповідністю його характеристик необхідним вимогам самого виробництва – низька зносо-, ударо- та хімічна стійкість. Пил у процесі експлуатації, швидке руйнування при інтенсивних навантаженнях, не естетичний вигляд.
Топінг
Топінг – один з варіантів зміцнення бетонної основи. Це міцне покриття, яке наносять на поверхню бетону свіжоукладеного (марки М-300). Це спеціальні зміцнюючі суміші, які включають мінеральні заповнювачі, високоміцні кристали і металеву крихту. Після нанесення поверхня затирається бетонообробними (затирочними) машинами. Відразу після закінчення робіт готову поверхню покривають спеціальним хімічним складом – рідким мембраноутворювачем (лаком), який призначений для утримання вологи, що дозволяє досягти максимальної міцності бетону та мінімізувати можливість появи тріщин («павутинки»). У процесі набору бетоном міцності мембрана служить тимчасовою захисною плівкою на поверхні, але при експлуатації стирається. Топінг не вимагає нанесення інших захисних матеріалів і є фінішним покриттям. Стислі терміни на виконання покриття, можливість влаштування підлоги одночасно з укладанням бетону та дешевизна – основні переваги топінгу.
Недоліки топінгу
До основних недоліків топінгу можна віднести обмеженість у виборі кольору покриття, неможливість досягти повного знепилення та невисока хімічна стійкість покриття. Ці недоліки виключають можливість влаштування бетонних підлог зі зміцнюючим верхнім шаром у харчовій, радіо- та мікроелектронній, хімічній та медичній промисловості. Для таких приміщень рекомендується використовувати полімерні покриття.